Глухівський дошкільний навчальний заклад (ясла - садоК) "Фіалка" Глухівської міської ради Сумської області

Матеріали методичних консультацій з питань безпеки життєдіяльності дошкільнят

Розумна обережність - запорука безпеки.

У Законі України "Про дошкільну освіту" зазначе­но, що дошкільний навчальний заклад "створює без­печні та нешкідливі умови для розвитку, виховання та навчання дітей; формує в дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки".

Відтак, постає низка питань. Як ефективніше викона­ти ці завдання? З чого почати?

Що має враховувати педагог

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням трьох головних чинників:

1. Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм та правил поведінки, їх треба також навчати обач­ності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екс­тремальних ситуаціях.

2. Максимальний ефект досягається, якщо навчаль­но-виховна робота ведеться одночасно в трьох напрям­ках: дитсадок — діти — батьки.

3. Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її під­вищену вразливість. Тому неприпустимим є застосуван­ня так званої "шокової" терапії з акцентуванням на страш­них наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, три­вог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

4. Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небез­пеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Пра­цюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм "вікові" страхи, спричинені високою емоційністю, ма­лим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиб­люючи знання дітей про навколишнє, ми формуватиме­мо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі еле­ментів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

Чого і коли навчати?

Освітньо-виховну роботу дошкільного закладу з без­пеки життєдіяльності дошкільнят слід спрямувати насам­перед на:

* свідоме розуміння дітьми цінності власного життя та здоров'я;

* формування поняття про стихійні явища природи (землетрус, повінь, бурю, ожеледицю, грозу, град тощо), ознайомлення з природою їх виникнення, характерними ознаками, негативними наслідками;

* розвиток чуття небезпеки щодо вогню й електрич­ного струму, формування вміння дотримуватися пра­вил протипожежної безпеки, швидко знаходити пра­вильний вихід у небезпечній ситуації;

* формування вміння обережно поводитися з ліками та хімічними речовинами (ртуть у градуснику, отру­та проти шкідників садів і городів, побутова хімія);

* формування знань про небезпечні для життя люди­ни отруйні рослини;

* формування вміння надавати першу допомогу собі та іншим людям у разі травми, нещасного випадку; правильно поводитися у випадках загрози та ви­никнення надзвичайних ситуацій.

Важливо враховувати вікові особливості дошкільнят, їхні індивідуальні можливості та досвід.

Так, починаючи з середньої групи, дітям треба роз­повідати про властивості вогню, про наслідки необач­ного з ним поводження. Вихованцям треба чітко пояс­нити, чому неприпустимо бавитися із сірниками та легкозаймистими речовинами. Оскільки дошкільнятам цього віку властиві наочно-дійові та наочно-образні фор­ми мислення, можна проводити такі заняття, спостері­гаючи за працею кухаря на робочому місці.

Працюючи з вихованцями шостого і сьомого років жит­тя, слід поповнювати їхні знання про правила пожежної безпеки, а також закріпити правила користування теле­візором і приймачем. Слід також навчити дітей користу­ватися телефоном: ввічливо і лаконічно вести розмови, знати номери телефонів служб швидкої медичної допо­моги та міліції, вміти чітко повідомити необхідну інфор­мацію у відповідну інстанцію при виникненні небезпеч­ної ситуації (пожежа, травма тощо).

Ознайомлюючись з явищами природи, дошкільнята мають дізнатися, що існують отруйні рослини, гриби та ягоди. Треба показати їх дітям на малюнках, пояснити, що їсти їх небезпечно для здоров'я. Не варто також спо­живати зелені, недозрілі плоди, смоктати гілочки й листочки, адже це може призвести до різноманітних захворювань та отруєнь.

Не можна також куштувати речовини неприродного по­ходження, зокрема мийні засоби та лікарські препарати.

Не менш важливо навчити дітей обережно поводити­ся з тваринами (навіть свійськими), комахами, медуза­ми, зміями тощо.

Дитині щодня доводиться зустрічатися з різними людь­ми. Завдання вихователя—дати дітям поняття, що люди бувають рідні, близькі і чужі, навчити правил ввічливої, але обачної поведінки при контактах з незнайомцями. Діти повинні розуміти, що інколи за приємною зовніш­ністю та ласкавими словами незнайомого дорослого може критися пряма загроза здоров'ю, а подекуди і життю малюка.

Пізнавальна діяльність дітей має включати й елемен­тарні знання правил дорожнього руху, які систематично закріплюються й доповнюються педагогами та батька­ми. З цією метою добираються книги з ілюстраціями, створюються проблемні ігрові ситуації.

Як найефективніше здійснювати навчання

Навчально-пізнавальна діяльність має бути інтегрова­ною, поєднувати різні розділи програми: ознайомлення з навколишнім, валеолого-екологічну культуру, фізич­ний розвиток, образотворче мистецтво, виховання ду­ховності.

Просто забороняти дітям торкатися потенційно небезпечних речей або ховати їх подалі від малюка — не най­кращий метод убезпечити дитину від усіх можливих си­туацій. Набагато результативніше навчити її правильно користуватися побутовими предметами, давши відповідні пояснення. Зміст і форми її мають бути такими, що дава­ли б дитині змогу не лише відчути цінність свого життя та здоров'я, а й власні можливості щодо його зміцнення та збереження, підготувати до чітких дій у небезпечних ситуаціях; сприяти вихованню самостійності та відпові­дальності.

Розширення уявлень дошкільнят про небезпечні пред­мети, явища ти ситуації має відбуватися не лише на ін­формативному, а й на емоційно-чуттєвому рівні. Най­ефективніший засіб впливу в цьому плані є художнє слово. Дітям не подобаютьсяморалізаторські застере­ження щодо правил поводження з небезпечними пред­метами та контактів з незнайомими людьми. Художнє слово набагато ефективніше активізує дитячу пам'ять. увагу та уяву. Крім того, через загадки, віршовані рядки,

приказки, прислів'я, казки, оповідання можна ознайо­мити дітей з явищами та ситуаціями, які виходять за ме­жі їхнього особистого досвіду.

Виховна робота з дітьми з питань захисту життя і здо­ров'я у надзвичайних ситуаціях передбачає:

* планування та проведення освітньо-виховної роботи з формування в дітей уявлень про можливу небезпеку природничого і техногенного характеру та закріплення на практиці стереотипу правильної поведінки в умовах надзвичайних ситуацій;

* ознайомлення дошкільнят з причинами виникнен­ня надзвичайних ситуацій під час екскурсій, прогулянок; організацію ігор, вечорів, розваг тощо для усвідомлен­ня дітьми цінності свого життя і здоров'я, формування гуманного ставлення до людей, які потрапили в біду;

* моделювання та аналіз відповідних ситуацій разом з дітьми у групі, проведення бесід, дидактичних та сю­жетно-рольових ігор, заохочення малят до художньої творчості на тему безпеки життя, максимальне викорис­тання навчально-методичних матеріалів та наочності (планів, альбомів, ілюстрацій, дитячої художньої літера­тури, відеофільмів тощо);

* забезпечення дітей у групах ігровим матеріалом (те­матичними іграми та іграшками, атрибутами для творчих ігор тощо) для цілеспрямованої роботи з формування навичок поведінки у разі загрози або виникнення над­звичайних ситуацій;

* використання ділянок дошкільного закладу для за­кріплення навичок поведінки в умовах загрози або ви­никнення небезпечних ситуацій.

Найприроднішою формою навчання та виховання для дошкільняти є гра. Доцільно включати елементи дидак­тичних ігор відповідної тематики в різноманітні заняття, під час прогулянок, праці тощо.

Ефективна форма реалізації питань безпеки життєді­яльності дітей — ігровий тренінг. Дошкільня і так фактично живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує в ході тренінгу, не опосередковані, а є резуль­татом реально набутого життєвого досвіду. Ігровий тре­нінг дає кожній дитині можливість побувати в ситуації, подібній до життєвої, самостійно чи з допомогою групи знайти правильне рішення, відпрацювати правильний ал­горитм поведінки.

Хід кожного заняття-тренінгу визначається можливос­тями дітей, рівнем їхньої обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для розв'язання. На­приклад, таких:

• Які правила дорожнього руху для пішо­ходів?

• Як слід поводитися, якщо заблукаєш на ву­лиці, в магазині, на вокзалі?

• Як звернутися по допомогу до міліціоне­ра, перехожих?

• Як уникнути спілкування з настирливим не­знайомцем?

• Що робити, коли порізав палець? тощо.

Спрямовуючи дітей на пошук виходу з кри­зової ситуації, ігровий тренінг сприятиме роз­витку в них пошукової активності.

Одним з найбільш зрозумілих та близьких дітям видів діяльності є театралізована діяль­ність, і зокрема — гра-драматизація. Саме через сприйняття казкових, театральних ге­роїв діти вчаться аналізувати та оцінювати по­ведінку інших людей, а потім і власні вчинки.

До того ж видове дійство є найефектив­нішим засобом емоційного і морального виховання дитини, адже пробуджує в неї почуття співпереживання, обурення проти несправед­ливості, бажання допомогти, захистити.

Надзвичайно корисним та ефективним засобом є фіз­культурно-оздоровча робота — організація Днів здо­ров'я, спортивних свят та розваг. Тут дитина сама стає учасником дійства, доходить власних висновків, формує для себе певні настанови.

Рекомендуємо також щороку проводити в дитсадку "Тиждень безпеки дитини". Цей захід має на меті:

* поліпшити якість навчально-виховної роботи з діть­ми з питань особистої безпеки та захисту життя;

* вдосконалювати теоретичні знання та практичні на­вички вихователів з формування у дошкільнят цін­нісного ставлення до власного здоров'я та життя;

* пропагувати здоровий спосіб життя серед дітей і батьків;

* інтегрувати суспільне та родинне виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.

"Тиждень безпеки дитини" не варто суворо регла­ментувати. Його зміст залежить від місцевих умов, тра­дицій, природно-техногенних особливостей території, особистого досвіду та підготовленості дітей, творчих здібностей вихователя тощо. Орієнтовний зміст заходу такий: • свята, розваги, вікторини, змагання, комбіновані ес­тафети для дітей, які плануються та проводяться фа­хівцями та вихователями; •перегляд театралізованих вистав;

• огляд-конкурс на кращий дитячий малюнок з без­пеки життя та здоров'я;

. зустрічі працівників дошкільного закладу, батьків і дітей з працівниками штабів ІДО та з надзвичайних ситуацій, пожежниками, лікарями тощо;

• заходи агітаційно-пропагандистського характеру се­ред батьків з питань виникнення надзвичайних си­туацій та захисту дітей від їхніх наслідків; профілак­тика захворювань, зміцнення здоров'я дошкільнят;

• навчально-методичні бесіди та практикуми на тему безпеки життєдіяльності дітей з педагогічними пра­цівниками та обслугою дитсадка;

. виставки, огляди наочних посібників, ігрового та на­вчального обладнання, виготовлених педагогами закладу.

Готуючись до "Тижня безпеки", вихователі спочатку складають план заходів для кожної вікової групи, який потім наповнюють конкретним змістом навчально-виховної роботи (тематичні заняття; дидактичні, сюжет­ні, театралізовані, конструктивно-будівельні ігри з еле­ментами безпеки життя; конкурси, естафети, змагання, екскурсії та прогулянки, читання творів художньої дитя­чої літератури відповідної тематики; моделювання пра­вильної поведінки, аналіз небезпечних ситуацій).

Особливу увагу слід приділяти раціональній орга­нізації рухової активності дошкільнят в іграх і на за­няттях з різними рівнями фізичного та емоційного на­вантаження.

Наприкінці "Тижня безпеки" в групах доцільно про­вести бесіди з дітьми, з'ясувати, що особливо сподоба­лося та запам'яталося їм. Це допоможе оцінити прове­дену вихователем роботу.

Запропонований захід доцільно провести ще раз на­прикінці навчального року (1-2 тижні) для узагальнення всієї роботи з формування основ безпеки життя та ді­яльності протягом навчального року та підготовки дітей до літнього відпочинку.

Організація роботи з батьками

Формування в дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах дорослих. Тож педагогам варто приділити особ­ливу увагу роботі з батьками, переконати їх, що не мож­на вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо близькі їй дорослі самі не завжди ними керуються.

Розбіжності у вимогах до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дитсадку можуть викликати в дитини почуття образи, збентеження і навіть агресії. Тому за­вдання педагогічного колективу—зацікавити батьків пер­спективами подальшого розвитку дітей, зробити їх сво­їми однодумцями.

Основними напрямками роботи педагогів з батьками з формування безпечної поведінки в довкіллі можуть бути такі:

• ознайомлення батьків з правилами особистої без­пеки та правилами поведінки в різних екстремальних ситуаціях;

• інформування про те, як створити максимально без­печні умови перебування дитини вдома, на подвір'ї, на відпочинку і т. ін.;

в ознайомлення батьків з роботою дошкільного за­кладу з проблеми безпеки життєдіяльності дітей та ре­зультатами навчання і виховання дітей;

залучення батьків до навчально-виховного процесу; вивчення та поширення кращого досвіду родинно­го виховання з формування у дітей основ безпеки жит­тєдіяльності.

Усі запропоновані вище заходи мають на меті насам­перед навчити дитину бачити та передбачати небезпе­ку, сформувати в неї правильний стереотип поведінки в небезпечних ситуаціях та свідоме бажання самостійно дбати про власне здоров'я і життя.

Безпека життєдіяльності дитини.

Охорона життя і здоров’я дитини, безпека його життєдіяльності займає провідне місце у всій роботі дошкільного закладу. Руховий режим впродовж дня визначається комплексно, відповідно до віку дітей. Оптимізація рухового режиму забезпечується шляхом проведення різноманітних рухливих спортивних ігор, вправ, занять із фізичної культури, самостійної рухової активності дитини.. Педагоги закладу всю роботу з фізичного розвитку здійснюють з урахуванням стану здоров’я дитини, самопочуття, рівня фізичного розвитку. Силами педагогічного колективу та батьків зроблене нетрадиційне фізкультурне обладнання, яке допомагає дітям фізично розвиватися. А комплекс загартовуючих засобів надає можливість укріплювати здоров’я наших малюків.

Поняття безпеки раніше включало в себе такі аспекти: охорона життя та здоров'я дітей, забезпечення безпечних умов праці співробітників дошкільного закладу. Але сучасний світ змінив підхід до проблеми безпеки, в неї увійшли і такі поняття як екологічна катастрофа і тероризм.

У період дошкільного дитинства відбувається інтенсивне освоєння світу як взаємопов'язаного і взаємозалежного ціннісного світу природи, соціуму і людини; йде процес пізнання цінностей і смислів життя, формування основ безпечної поведінки.

Формування основ безпеки життєдіяльності дітей здійснюється в різних напрямках, основні - робота з дітьми, батьками, педагогічним колективом та персоналом. Важливо не тільки оберігати дитину від небезпеки, а й готувати його зустрічі з можливими труднощами, формувати уявлення про найбільш небезпечних ситуаціях, про необхідність дотримання заходів безпеки, прищеплювати йому навички безпечної поведінки в побуті спільно з батьками, які виступають для дитини прикладом для наслідування.

Особливе значення в практиці роботи дошкільного закладу надається опануванню дітьми системи доступних знань про дотримання здорового способу життя, основ безпеки життєдіяльності. Налагоджена робота по виконанню вимог пожежної безпеки, дорожньої грамоти, виконання вимог особистої безпеки.

Фізична безпека дитини дошкільного віку

Нещасні випадки вдома й на вулиці — одна з головних причин смертності дітей. Умови, безпечні для дорослого, виявляються пасткою для недосвідченого малюка. Ми навіть не підозрюємо, наскільки різним є сприйняття дорослого й дитини, як ми по-різному бачимо, відчуваємо, переживаємо.

Справа в тому, що нейрофізіологічне дозрівання основних мозкових структур триває до 13 років. Область мозку (частіше це області лівої півкулі), що відповідає за орієнтування в просторі, сприйняття часу, формується лише в 11—12 років. Це виражається в тому, що до 12 років дитині складно визначити, із якого боку лунає звук, лише в 11 років дитина здатна використовувати периферичний (бічний) зір, тому що її увага фокусується на об'єкті.

До 7 років вона неправильно визначає відстані до об'єктів, тому що не знає дійсні їхні розміри й не уявляє, як зорово вони змінюються зі збільшенням відстаней. До 11 років діти, та й деякі дорослі, не можуть визначати реальну швидкість машин.

Потрібно враховувати, що до 4 років дитина не здатна зрозуміти й запам'ятати все те, що ви розповіли їй про заходи безпеки. Діти емоційні, уразливі, важко перемикають увагу. До 6—7 років деякі діти не здатні до тривалих цілеспрямованих дій, не можуть концентрувати увагу й легко відволікаються. Можна сказати, що ситуація якоюсь мірою керує дитиною. Дії дітей імпульсивні й конкретні, вони відразу починають що-небудь робити не подумавши.

У результаті приблизно до 7—8 років поведінка дітей найчастіше непередбачувана. Вони рухливі й самостійні, але ще вкрай непослідовні, наївні та довірливі. Малюк до 6—7 років сприймає світ інакше, ніж дорослий. Він щиро вважає, що якщо бачить машину, то й водій помітив його. Малюк може просто погладити собаку й буде здивований, якщо той його вкусить — адже він не бажав йому зла!

Дитина впевнена, що правила поведінки виконуються людьми не тому, що люди домовилися їх виконувати, а тому, що вони не можуть їх не виконувати. Навіть зріст дитини впливає на сприйняття світу. Маленький зріст обмежує огляд, маленьких складніше помітити. Спробуйте побути на рівні зросту дитини, огляньте з цієї точки вашу квартиру, двір, сад. Ви побачите, що тепер багато дій стають незручними. Але ж у дитини немає вашої сили, ваших довгих рук і, головне, досвіду, який підказує вам, що безпечно, а що — ні.

Батьки мають бути завбачливими та вживати відповідні застережні заходи. Найкраще постійно тримати дитину в полі зору, не залишати її надовго саму. Дорослі повинні завжди пам'ятати про це, а також знати, чого дитина навчилася сьогодні, і прогнозувати, про що вона дізнається завтра. Це необхідно для того, щоб зрозуміти, які предмети можуть зацікавити дитину.

Співпраця з батьками

У вихованні дітей незаперечна роль сім'ї. Який еталон батьків, орієнтований на втілення цієї мети? Це - «ідеальні батьки», тобто будують гармонійні взаємини в сім'ї на основі життєвої мудрості, терпіння, взаєморозуміння, поваги, істини, краси, добра. Це - батьки, які показують позитивний приклад своїм дітям. Важливо, щоб батьки усвідомили, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила поведінки, якщо вони самі не завжди його дотримуються. Їх особлива батьківська відповідальність полягає в тому, щоб вдома було якомога менше небезпечних ситуацій. Необхідно направляти діяльність батьків в те русло, яке співзвучне завданням змісту освітньої роботи в групі. Важливо, щоб батьки усвідомили, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила поведінки, якщо вони самі не завжди його дотримуються. Це здійснюється на батьківських зборах з метою інформування про спільну роботу та стимулювання їх активної участі в ній, в ході бесід, консультацій, за допомогою інформації в «куточках батьків», що відображають поточні події, що несуть конкретні знання, рекомендації.

Рекомендації для батьків

При виході з будинку:

· якщо біля під’їзду чи воріт будинку є рух , обов’язково зверніть на це увагу дитини, і разом подивіться , чи не наближається до вас автомобіль, або інші засоби транспорту ;

· якщо біля під’їзду стоять машини чи ростуть дерева, які заважають огляду дороги, необхідно зупинитися, і подивитися, чи немає за перешкодою руху транспорту.

При русі по тротуарі:

· притримуйтесь правої строни тротуару;

· не ведіть дитину по обочені тротуару: дорослийзавжди знаходитись зі сторони проїзджої частини;

· дитина повина іти поряд з дорослим, тримаючи його за руку;

· вчіть дитину весь час слідкувати за рухом транспорту у дворі;

· пояснюйте дітям, що не можна смітити на дорозі (кидати камінці, скло), а також ламати дорожні знаки. Це може призвести до нещасного випадку.

· не привчайте дітей виходити на проїзджу частину, візочки та санки з дітьми возіть тільки по тротуару.

Готуючись перейти дорогу:

· необхідно зупинитись і розгледіти проїзджу частину дороги;

· залучайте дитину до спостереження за рухом на дорозі;

· звертайте увагу дитини на свої рухи при огляді дороги: повернути голову на право, потім на ліво, якщо немає транспорту, но тоді можна рухатись;

· вчіть дитину розрізняти транспортні засоби, які наближаються;

· не стійте з дитиною на обочені тротуару, так як при русі транспотр може вас зачепити, збити, наїхати заднім колесом;

· неодноразово показуйте дитині, як транспортні засоби зупиняються на пішоходних переходах, як вони рухаються по інерції, на якій відстані зупиняються від переходу;

При русі автомобіля:

· привчайте дітей сидіти в автомобілі тільки на задньому сидінні, не дозволяйте сідати поряд з водієм, якщо сидіння не облаштоване спеціальним дитячим місцем.

· не дозволяйте дитині під час руху стояти на задньому сидінні, так як при раптовій зупинці, він може перелетіти через спинку сидіння і вдаритись в переднє стікло чи панель автомобіля;

· дитину необхідно привчати до того, що першими з автомобіля виходять батьки, які допоможуть вийти дитині ;

· не дозволяйте дітям знаходитися в автомобілі без догляду;

· дитина повина знати, що на велосипеді дозволяється перевозити тільки одну дитину до сіми років і лише при умові, що велосипед обладнаний додатковим сидінням;

При посадці й висадженні з громадського транспорту:

· виходити необхідно перед дитиною, так як дитина може впасти, вибігти на проїзжу части дороги;

· підходити на посадку до дверей транспортоного засобу можна тільки після повної його зупинки. Дитина, як і дорослий, може оступитися і попасти під колеса;

· привчайте дітей міцно триматися за поручні, щоб при гальмуванні дитина не отримала травм ;

поясните дитині, що входити в будь-який вид транспорту й виходити з нього можна тільки тоді, коли він стоїть.

· не сідайте в транспорт в останній момен (можуть притиснути двері). Особливу небезпеку становлять передні двері , так як можна попасти під колеса транспорту;

· вчіть дитину бути уважним біля зупинки, так як транспорт, який там знаходиться скорочує огляд дороги в цій зоні, крім того, пішоходи весь час поспішають і можуть випадково виштовхнути дитину на проїзджу частину;

При очікуванні громадського транспорту:

· стійте разом з дітьми тільки на зупинках, а при їх відсутності – на тротуарі чи обочені.

При переході проїзджої частини:

· переходити дорогу тільки по пішеходним переходам або на перехрестях – по лінії тротуару;

· переходити тільки на зелений сигнал світлофора: дитина повина звикнути, що на червоний і жовтий сигнал не можна переходити, навіть, якщо немає транспорту;

· виходячи на проїзджу частину припиніть розмови, дитина повина засвоїти, що при переході дороги розмови відволікають увагу;

· не спішіть і не біжіть; переходьте дорогу завжди розміреним кроком;

· не переходьте дорогу навскоси, підкреслюйте і показуйте своїй дитині , що ідете ви тільки поперек вулиці. Дитині потрібно пояснити, що це необхідно для кращого спостереження за автотранспортними засобами;

· не виходьте на проїзджу частину не розгледівши вулицю, привчайте цьому свою дитину;

· не поспішайте перейти дорогу, навідь якщо на протележній частині ви побачили друзів, родичів, знайомих, потрібний автобус. Не поспішайте і не біжить до них, поясніть дитині, що це дуже небезпечно;

· не переходьте вулицю не розгледівши її, навідь якщо по ній транспорт рухається дуже рідко. Поясніть дитині, що автомобіль може зненацька виїхати з провулка чи двору будинка;

Будьте обачні на дорозі та бережіть життя своїх дітей!

ЩО МОЖУТЬ САМІ ДІТИ.

Прищеплюючи дітям навички поводження на вулиці, необхідно враховувати рівень фізичного й духовного розвитку дитини.

ПОЧИНАЮЧИ з 3-4 років

- дитина може відрізнити машину, що рухається, від тієї що стоїть на місці. Про гальмовий шлях він ще поняття не має. Дитина впевнена, що машина може зупинитисямиттєво.

ПОЧИНАЮЧИ з 6 років

- дитина все ще має досить обмежений кут зору: бічним зором вона бачить приблизно дві третини того, що бачать дорослі;

- більшість дітей не зможуть визначити, що рухається швидше: велосипед або скутер ;

- вони ще не взмозі правильно розподіляти увагу й відокремити істотне від незначного. М'яч, який котиться по проїзджій частині, може зайняти всю їхню увагу.

ЛИШЕ ПОЧИНАЮЧИ з 7 років діти:

- можуть більш впевнено відрізнити праву сторону дороги від лівої.

- можуть реагувати миттєво, тобто відразу зупинитися на вигук;

- вже наполовину досвідчені пішоходи;

- розвивають основні навички їзди на велосипеді, поступово вчаться об'їжджати перешкоди, робити круті повороти;

- зможуть визначити, звідки доноситься шум;

- вчаться розуміти зв'язок між величиною предмета, знають, що автомобіль здається маленьким тому, що він далеко, і навпаки.

- можуть відмовитись від початої дії, тобто, ступивши на проїзджу частину, знову повернутися на тротуар;

Але діти, зазвичай, ще невзмозі розпізнати небезпечні ситуації!

ДОТРИМУВАТИСЬ ПРАВИЛ НЕОБХІДНО ТАКОЖ І В АВТОМОБІЛІ.

Саме тут перед вами відкривається велике поле діяльності, тому що приблизно кожна третя дитина, що стає жертвою дорожньо-транспортного випадку, перебувала якпасажир в автомобілі. Це й доводить , як важливо дотримуватись наступних правил:

- Обов’язково користуйтеся ременями безпеки! Навіть якщо ви знаходитесь в чужому автомобілі, або їдете на коротку відстань. Якщо це правило виконують дорослі, то воно з легкістю увійде в звичку дитини;

- Діти повинні займати самі небезпечні місця в автомобілі: середину чи праву частину заднього сидіння, так як з нього можна безпечно вийти на тротуар.

- Під час довготривалих подорожей частіше зупиняйтеся, адже дітям необхідно рухатися;

· Вибирайте альтернативні засоби пересування: автобус, залізнична дорога, велосипед або ходьба пішки.